27 лютого, 2018

Чи наділення Громадської ради доброчесності (ГРД) впливом у встановленні відповідності судді або кандидата суддівської посади може мати негативні наслідки для процедури оцінювання суддів та чи готові судді до того, аби самостійно організувати якісну судову владу? Про це ми поговорили з Сергієм Верлановим, партнером Sayenko Kharenko та членом Громадської ради доброчинності.

 

Зараз часто говорять про те, що до Громадської ради доброчесності входять особи, які мають конфлікт інтересів. Так, адвокати відбирають суддів, з якими завтра-післязавтра вони можуть мати справу. Як Ви ставитеся до таких закидів? Адже Ви також адвокат.

У статті 87 Закону «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає діяльність ГРД, є пункт, який роз’яснює, що робити адвокатам для уникнення конфлікту інтересів. Для прикладу, вони мають взяти самовідвід в оцінюванні кандидатів на посаду судді, якщо брали участь у справі, яку ті розглядали. Це перше, що ми й зробили, я зокрема, під час конкурсу до Верховного суду. Щоправда, там нічого не сказано про конфлікт інтересів у майбутньому. Адвокати або свідомі того і не беруть участь у справах за участю осіб, яких вони оцінювали, або ж судді самі заявляють самовідвід у таких спорах. Механізм тут є, питання конфлікту інтересів, на мій погляд, врегульовано достатньо ефективно.

Чи краще би було, якщо би функції ГРД виконували запрошені експерти з інших країн?

Я не ставлю під сумнів потенційну кваліфікацію міжнародних експертів, але справа тут, як на мене, не в національній приналежності, а у стандартах, які висуваються до людей, які роблять цю роботу. Стандарти мають бути високими і до осіб, які обирають кандидатів на посаду судді. Оскільки ми говоримо про категорії моралі, то єдиним запобіжником, на мою думку, при застосуванні будь-яких категорій моралі і моральності, як при обранні людей, які потім будуть оцінювати ці категорії, так і при обранні суддів – це є колективний розум. Тобто одна людина не може бути носієм моральності. Ці запобіжники існують у законодавстві. По-перше, сама Громадська рада доброчесності є колективним органом і рішення приймаються більшістю. По-друге, це рішення може бути переглянуте Вищою кваліфікаційною комісією суддів, яка своєю чергою теж є колективним органом, і необхідна кваліфікована більшість для подолання негативного висновку ГРД. І по-третє – Вища рада правосуддя теж є колективним органом і відповідно теж голосує і приймає рішення колективно. Мені здається, що такий ценз на сьогоднішній день забезпечує баланс між потенційними відхиленнями в оцінці доброчесності в ту, чи іншу сторону.

Що особисто вас вмотивувало бути членом ГРД? Оскільки каденція триває 2 роки і це робота на волонтерських засадах.

Для мене як для громадянина України і як для фахівця були очевидними грубі порушення устоїв будь-якої правової держави, а також неправомірність дій та рішень, які приймали судді під час Революції гідності стосовно учасників заворушень, яких в абсолютно побитому стані відправляли в СІЗО. Після того, як судова система не змогла очиститись за півтора роки, я прийняв для себе рішення, що маю піти і спробувати зробити щось для того, щоб запобігти такого в майбутньому.

Чи судді в Україні свідомі і готові до того, аби самостійно організувати якісну судову владу?

Протягом свого життя ти маєш переживати певні ситуації для того, щоб дійти до тих чи інших висновків і бути в них переконаним. Урок, який дала мені моя діяльність у Громадській раді доброчесності в цілому і в конкурсі до Верховного суду зокрема – це те, що судді не можуть кардинально відрізнятися від суспільства в цілому. Оскільки є дуже багато речей, які суспільство толерує і відповідно судді можуть ті чи інші речі вчиняти.

Чи достатньо того, що відбувається зі судовою реформою, на даному етапі?

На сьогоднішній день нова якість судочинства, навіть юридично, є в новому Верховному суді. Тобто ми можемо говорити де-юре як юристи про 112 чи 115 суддів, які є новими за своїми якостями. Інші 6 тисяч не є новими, тому як мінімум нам ще треба пройти шлях, який в 50-60 разів перевищує той, що пройдено. Якщо пройдемо його з тією самою якістю, яку показали всі разом – і ГРД, і ВККС, і ВРП, інші стейкхолдери, донори, експертне середовище під час конкурсу до Верховного суду, то думаю, що критична маса в кінці набереться. Але того, що зроблено, все ще не є достатньо. Ми пройшли 1/50 шляху.

У висновку ОБСЄ щодо Закону про судоустрій сказано, що наділення ГРД впливом у встановленні відповідності судді або кандидата суддівської посади може мати негативні наслідки для процедури оцінювання суддів/кандидатів на посаду судді. Чи згідні ви з таким твердженням?

Я відповім як юрист. Тут вживається слово «може». Тобто може вплинути, а може і не вплинути. На мою думку, по факту не вплинуло. Воно тільки підвищило рівень довіри до цього судового органу хоч на декілька відсотків і ми до цього дотичні.

 

Погляди автора не обов’язково відображають погляди Школи права Українського католицького університету, Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.

UCU Rule of Law Lecture Series – це серія лекцій від провідних американських, європейських та українських правників, присвячених актуальним викликам і проблемам у сфері забезпечення верховенства права, правосуддя та справедливості. Проект «Підвищення обізнаності правничої спільноти України щодо сучасних викликів верховенства права через організацію та проведення серії юридичних лекцій Українського католицького університету «Правовладдя» реалізовує Центр верховенства права Школи права УКУ за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми «Нове правосуддя» у співпраці з Відділенням Асоціації правників України у Львівській області.