26 листопада, 2018

Іван Городиський, директор Школи права УКУ

 

«Технологічний бум» – саме так можна охарактеризувати ті процеси, через які проходить українське юридичне середовище в останній період. Спершу, у 2014-2015 рр., трендом стало ІТ-право, яке для юридичного ринку трансформувалося з індустрії в окрему практику. З‘явилася низка нішевих юридичних фірм, серед яких вже є навіть ще більш спеціалізовані (напр., у галузі crypto law) та однойменних освітніх проектів.

Останні рік-півтора естафету все частіше переймає legal tech та інновації в юриспруденції. Призначення Chief Innovations Officer та власні «лігалтеківські» проекти стали уже must have для юридичних фірм не тільки у Києві.

Насправді, зараз в Україні існують чудові можливості для роботи саме у галузі юридичних технологій. Величезна кількість доступних «відкритих даних» (порівняно із багатьма іншими країнами), об’єми яких зростають із кожним роком, створюють великі можливості щодо їх використання з метою розвитку інноваційних проектів.

Зараз ми спостерігаємо, як поняття «юридичних інновацій» здійснює перехід за межі юридичного бізнесу, в тому числі у сферу доступу до правосуддя.  Хоча глобально інновації у сфері access to justice (A2J tech) завжди були одним із найпріоритетніших напрямків юридичних інновацій,  в Україні тривалий час слова legal tech асоціювалися із бізнес-рішеннями для юридичних фірм.

Якщо у 2017 році після презентації чергової платформи, яка позиціонувала себе як «Убер для юристів», доводилося з усмішкою констатувати, що в Україні «всі юридичні інновації» закінчуються «черговою CRM’кою», то у 2018 році розвивається все більше і більше проектів, створених для вирішення проблем із доступом до правосуддя. Темі A2J, зокрема, присвятили цілий день у рамках VII Судового форуму АПУ в Києві (15-16 листопада), а 8-9 грудня у Львові на базі Центру Шептицького УКУ пройде хакатон Access to Justice, організований спільнотою Kyiv Legal Hackers та Школою права УКУ.

Ключова мета у цьому випадку – захист прав та інтересів осіб, які апелюють до судових органів, та підвищення рівня і якості правосуддя в цілому.

Уже зараз є низка українських стартапів, які працюють у галузі доступу до правосуддя: Pinky Solutions, OpenDataBot, «Суд на долоні» та інші. Очевидно, не всі ці проекти ідеальні і не всі будуть успішними. Проте вони вже закладають основу та надають імпульс для розвитку інших проектів у майбутньому.

Цей напрямок правильний, хоча залишаються певні нюанси, пов’язані із розумінням змісту та цілей розвитку інновацій у сфері правосуддя. На тому ж Судовому форумі я побачив рекламний буклет однієї платформи, яка працює з A2J, серед переваг якої значилося «зниження собівартості послуги для юридичних фірм», що, ймовірно, передбачає, що ціна послуги для клієнта залишиться незмінною. Звичайно, всі стейкхолдери, включно із юридичними фірмами, повинні стати бенефіціарами інновацій, проте, у випадку технологій доступу до правосуддя бізнес-вигода має бути наслідком, а не ціллю. Ключова мета у цьому випадку – захист прав та інтересів осіб, які апелюють до судових органів, та підвищення рівня і якості правосуддя в цілому.

Юридичні інновації у сфері A2J однозначно є шансом, але у жодному разі їх не можна розглядати як панацею. Самі по собі технології можуть та покликані бути ефективним інструментом для вирішення  точкових проблем (одноманітність правозастосування, протидія корупційним явищам, усунення бар’єрів для доступу до правосуддя, прозорість здійснення правосуддя), але вони не є універсальними відповідями на усі виклики. І, зрештою, чому технологія повинна вирішити ті проблеми людей у правовій сфері, які не змогли вирішити самі люди?

A2J legal tech повинен бути криголамом, який творитиме відкрите середовище, готове впроваджувати зміни та змінюватися.

Інновації повинні бути наслідком дотримання принципів верховенства права та законності, а не їх передумовою, як це часто очікується. Відповідно, в Україні впровадження інновацій у сфері правосуддя повинне проходити як мінімум одночасно із розвитком та забезпеченням цих принципів, а не розглядатися як ключ до вирішення усіх проблем із їх імплементацією.

Цим обумовлені і різні підходи до розуміння інновацій у сфері A2J в різних країнах. У тих державах, де існує високий рівень забезпечення верховенства права та законності, технології доступу до правосуддя трактуються як такі, що забезпечують більш ефективний доступ до інституцій правосуддя. В Україні ж, як і в низці інших держав, у яких правова система і система правосуддя перебуває у перехідному стані або ж проходить через реформування, такі технології трактуються як гарантія забезпечення доступу до справедливості, чого неможливо досягнути за наявного статусу-кво.

Правосуддя і ті проблеми, які виникають при його здійсненні, багато в чому є зрізом суспільства та відображенням тих проблем, які існують у ньому. Тут також важливо забезпечити, щоб інновації, які запроваджуються у сфері A2J в Україні, не стали зрізом наявного стану правосуддя та судової системи, вимоги щодо реформування якої звучать протягом останніх років.

Спілкуючись із людьми, які працюють у сфері legal tech і саме в сфері A2J, вже доводилося помічати зародки корпоративності, відчуття певної ексклюзивності та місійності, які формують очікування/вимоги до тих, хто хоче реалізовувати свої проекти. Проте A2J legal tech повинен бути свого роду криголамом, який долатиме такі та схожі явища та творитиме відкрите середовище, готове впроваджувати зміни та змінюватися. Бо саме останнє, ймовірно, є головним викликом у сфері доступу до правосуддя в Україні.