16 січня, 2019

Автор:
Іван Городиський, директор Школи права УКУ

В останній серії американського серіалу Boston Legal (ще більш олдскульного, ніж вже зараз здаються Suits), частина партнерів фірми «Крейн, Пул & Шмідт» намагається заблокувати злиття з китайською юридичною фірмою. Виступаючи в суді, одна з партнерів – Ширлі Шмідт, наполягає на тому, що таке злиття суперечить громадським інтересам.                 Вона пояснює суду, що є різниця у придбанні китайськими інвесторами промислових компаній, але “якщо вони мертвою хваткою візьмуться за наші (американські – Авт.) адвокатські фірми – це інше”, оскільки юридичний бізнес – це охорона особистих свобод. Коли суддя висловлює аргумент, що, купуючи бізнес у Штатах, китайці зобов’язуються грати за їхніми правилами, Ширлі опонує, стверджуючи: “якщо вони не хочуть грати за нашими правилами – немає ефективнішого і підступнішого способу обходити наш закон, ніж отримавши контроль над американськими юридичними фірмами “.

Я наводжу цей приклад не для того, щоб показати загрозу китайської експансії у юридичному бізнесі, а для того, щоб продемонструвати ставлення до юридичного бізнесу не просто як до підприємницької діяльності, а саме як до стратегічно важливої ​​галузі. Кожного разу, коли я спілкуюся з юристами зі США чи Британії, я чую від них думки про роль юристів у суспільстві як, вибачте за слово-новотвір, – еліто-формуючої професії.


Часто мова йде не просто про автоматизацію процесів, а й про трансфер найважливіших юридичних функцій. Навіть самі представники цеху іноді говорять про такий можливий поворот із захопленням, і, здається, навіть з нетерпінням
.

Зараз ми маємо справу з ситуацією, коли авторитет професії юриста в будь-якій сфері: приватній практиці, судочинстві або правоохоронній діяльності, неабияк підірваний. З поміж багатьох причин, необхідно визнати, що це обґрунтовано й нездатністю самих юристів забезпечити реальне верховенство права і захист особистих прав і свобод. І, можливо, наслідком цього і є дискусії щодо експансії технологій в юридичній діяльності та можливості заміни юристів роботам/штучним інтелектом (далі – АІ) в перспективі. І, часто, мова йде не просто про автоматизацію процесів, а й про трансфер найважливіших юридичних функцій. Навіть самі представники цеху іноді говорять про такий можливий поворот із захопленням, і, здається, навіть з нетерпінням.

Є ще одна теза, яка обговорюється ще частіше: загроза з боку технологій, а особливо – штучного інтелекту, для людства в цілому. Але  попри це, думка, що «юристів замінять роботи», сприймається «на ура». В той же час, якщо замінити в словах Ширлі «китайці/китайський» на «штучний інтелект», ситуація буде виглядати ще більш загрозливою: «якщо штучний інтелект не захоче грати за нашими правилами – немає ефективнішого і підступнішого способу обходити наш закон, ніж отримавши контроль над юридичною професією».

Очевидно, що не кожне нововведення технологій у професію буде створювати ризики. Автоматизація рутинної роботи юриста створює більше можливостей для усіх стейкхолдерів при мінімальних ризиках.

Але, як часто наголошує один відомий український правник, професія юриста як жодна інша пов’язана з прийняттям рішень. І саме допустимість трансферу функцій прийняття рішень і визначення векторів розвитку верховенства права від людей до технологій і викликає найбільші побоювання та піднімає низку запитань.

Скільки з Вас готові передати розгляд своїх спорів на розсуд технологій або АІ в ролі суддів? Щоб розслідування та обвинувачення здійснювали машини? Щоб вони приймали закони, які будуть стосуватися Ваших прав і свобод? Щоб вони представляли Ваші інтереси в суді?

Наші предки для захисту себе і своїх общин від хижаків будували паркани навколо поселень і печер і розставляли пастки на підходах до них. На щастя, вони не були юристами: інакше із задоволенням, сидячи біля вечірньої ватри, обговорювали б, як буде круто, коли на місці їх поселення або печери з’явиться лігво шаблезубих тигрів і що ще вони можуть зробити, щоб наблизити цей момент. Тому, якщо юристи представляють людство і їхня професія є стратегічною, ініціативи, які б передбачали встановлення обмежень щодо експансії АІ і технологій в сферу юриспруденцію, будуть виправданими.         Те, що сфера АІ потребує регулювання, вже можна вважати доведеним фактом, і ми вже перебуваємо на початку «перегонів правових стандартів» у цій галузі. Так, у доповіді Європейського Парламенту, в якій містяться пропозиції щодо створення системи правового регулювання у галузі робототехніки та АІ в  ЄС, чітко пояснюється, навіщо це потрібно: «щоб не було потрібно адаптувати і жити за стандартами, які встановлені кимось іншим».

Такими «запобіжниками» для технологій у сфері юриспруденції можуть бути надання обов’язкової свободи вибору – з ким мати справу в різних юридичних процедурах, з машинами або людьми, обмеження категорій справ, які можуть вирішуватися без участі людей (напр., справи про ДТП, і за низкою винятків, цілком прийнятно можуть розглядається машинами); обмеження власне розробок АІ щодо окремих юридичних функцій.


Певні ризики існують і нерозумно їх заперечувати.

Найбільш природна реакція на такі пропозиції ввести обмеження у трендовий зараз legal tech – це звинувачення в абсурдності. Але в той же час певні ризики існують і нерозумно їх заперечувати. Можна згадати недавні слова Маска, який назвав АІ «найбільшим ризиком, який стоїть перед нами як цивілізацією». Крім того, є дуже конкретні приклади використання вже існуючих технологій (напр., ботів) і АІ в не зовсім ідеалістичних цілях.

Говорячи про обмеження, або, якщо точніше, межі розробок і розвитку legal tech проектів, зокрема із використанням технологій АІ, слід виходити саме із стратегічно важливого для людського суспільства характеру юридичної професії, про який мова йшла вище. І на тезу про те, що  роботи чи АІ зможуть захистити наші права і забезпечити верховенство права краще за нас, можна подивитися і під іншим кутом: «Якщо люди-правники все ще не можуть ефективно захистити права і свободи людей і забезпечити верховенство права, чому машини і АІ, досягнувши певного ступеня свого розвитку, зможуть (або будуть зобов’язані) робити це для людей?».

  Все той же Ілон Маск у своєму виступі також закликав до «проактивних дій» в області регулювання штучного інтелекту: «АІ – рідкісний випадок, коли я вважаю, що нам потрібно бути проактивними, а не ретроактивними в частині регулювання. Я вважаю, що на той час, коли ми будемо ретроактивно реагувати в регулюванні АІ, вже буде занадто пізно». А сфера юриспруденції, як багато в чому ключова для людства, може і повинна бути ще більш проактивною.

Очевидно, що потрібно враховувати безліч чинників, в тому числі і швидкість розвитку технологій в сфері АІ. Напевно всі погодяться з тезою, що на цьому етапі, можна вести мову про автоматизацію, але не про повномасштабну експансію АІ. Але все ж, краще пам’ятати, що «Зима близько» і контролювати розвиток технологій, поки вони не почали контролювати наше життя.