Документування злочинів в умовах збройного конфлікту

11 січня, 2018

Віталій Набухотний

магістр міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, юрист Регіонального центру прав людини

 

 

Станом на кінець 2017 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) перебуває на стадії попереднього вивчення ситуації в Україні стосовно подій на Майдані, окупації Криму та збройного конфлікту на Донбасі. Залишається сподіватися, що МКС відкриє розслідування по ситуації в Україні і що таке рішення буде прийняте Судом раніше, ніж це було зроблено, наприклад, по ситуації в Грузії, що зайняло цілих 7 років. Саме тому, вкрай важливою є активна позиція державних органів України та її громадськості стосовно передачі матеріалів до МКС та подальшого висвітлення ситуації в Україні на міжнародному рівні загалом.

Відповідно до поданих Україною декларацій 14 квітня 2014 року та 08 вересня 2015 року, наша держава визнала ad hoc юрисдикцію МКС. Таким чином, Суд може здійснювати свою юрисдикцію стосовно злочинів, які закріплені в Римському статуті (РС) МКС, і, можливо, були вчинені на території України, починаючи з 21 листопада 2013 року. Юрисдикція Суду розповсюджується на всю територію України, в тому числі на територію окупованого Криму та на окремі райони Донецької та Луганської областей.

У контексті використання механізму МКС важливим є питання інформування зазначеного Суду про особливості ситуації в Україні та діяння, які вчиняються під час збройного конфлікту і режиму окупації. Саме тому тісна співпраця з МКС є вкрай важливою для адекватного розуміння Судом українського контексту у своїй подальшій діяльності на стадії попереднього вивчення ситуації в Україні та можливого відкриття розслідування у майбутньому.

Для підтвердження важливості такої співпраці можна навести приклад Балканських держав. Зокрема, серби складають приблизно 70% засуджених Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії (МТКЮ). За цей факт МТКЮ нерідко піддавався критиці. Проте, саме серби після створення МТКЮ відмовилися від співпраці з ним, звинувачуючи трибунал в необ’єктивності та упередженості. Таким чином, можна зробити висновок, що співпраця з подібними міжнародними кримінальними інституціями є прямо пропорційною їх ефективності та розумінню контексту і специфіки кожної окремої конфліктної ситуації.

МКС є досить відкритим судовим органом для співпраці та отримання інформації, яка могла би допомогти Суду у майбутньому при вивчені/розслідуванні ситуацій. Крім того, МКС позбавлений обтяжливих формалізованих вимог та процедур отримання такої інформації. Зазначене питання регулюється ст. 15 РС МКС, згідно з якою Прокурор МКС оцінює інформацію, отриману від держав, органів ООН, міжурядових або неурядових організацій або з інших надійних джерел, які Прокурор вважатиме релевантними, і таким чином отримує письмові чи усні свідчення в місці розташування Суду в м. Гаага, Королівство Нідерландів.

Складність Кримської ситуації полягає у тому, що з таким характером діянь, які відбуваються в Криму з лютого 2014 року, МКС зіштовхується вперше в своїй практиці.

На території Донбасу та окупованого Криму, починаючи з 2014 року, продовжують вчинятися велика кількість діянь, які, швидше за все, підпадають під кваліфікацію статей РС МКС. Для документування злочинів важливо консолідувати зусилля державних структур та поєднати їх із ресурсом неурядових організацій. Відповідні матеріали необхідно збирати та систематизувати шляхом проведення усних та письмових опитувань жертв та свідків протиправних діянь на територіях, де розгорнувся збройний конфлікт, максимально корисно використовувати інформацію, яка знаходиться у відкритих джерелах та у доповідях міжнародних організацій. Важливо отримувати від жертв та свідків окрему згоду для передачі матеріалів до МКС, щоб у Суду не було проблем з подальшим використанням документів у своїй діяльності. Для прискорення процесу вивчення МКС направлених їм матеріалів доцільно оформлювати документи однією з офіційних мов Суду – англійською чи французькою.  

Окремо хотілося б наголосити на важливості висвітлення перед Судом контексту окупації Кримського півострову. Складність Кримської ситуації полягає у тому, що з таким характером діянь, які відбуваються в Криму з лютого 2014 року, МКС зіштовхується вперше в своїй практиці. Вірогідні злочини в окупованому Криму потребують детального висвітлення представниками правоохоронних органів України та громадянського суспільства України, оскільки навряд чи хтось за межами України зможе адекватно пояснити і донести до міжнародної спільноти складний контекст діянь в окупованому Криму з точки зору специфіки міжнародного кримінального права.

Як приклад, існує достатньо підстав вважати, що такі, на перший погляд, неочевидні діяння, як переміщення тисяч засуджених громадян України з окупованого Криму на територію РФ, проведення політики РФ по заохоченню заселення Криму цивільним населенням РФ (так звана колонізації окупованих територій), призов населення окупованих територій до служби в рядах збройних сил РФ з моменту початку окупації (що характеризуються специфічним примусом у вигляді кримінальної відповідальності за ухилення від такого призову) можуть підпадати під окрему категорію воєнних злочинів за ст. 8 РС МКС.

Так само можуть підпадати під кваліфікацію злочинів проти людяності за змістом ст. 7 РС МКС такі діяння як примусове переміщення населення в контексті внутрішньо переміщених осіб та примусово видворених осіб за рішеннями окупаційних судів. Всі зазначені діяння мають досить специфічний характер і контекст, багато з них не розглядалися навіть на післявоєнних судових процесах після Другої світової війни і значно різняться від тих типових воєнних злочинів, які вірогідно вчиняються, зокрема, на Донбасі, чи історично були предметом розгляду міжнародних кримінальних трибуналів. Винятком можуть слугувати лише окремі справи МТКЮ в контексті примусового переміщення населення під категорією “інших нелюдських діянь” як злочину проти людяності за змістом Статуту МТКЮ, контекст яких можна приблизно порівняти із ситуацією переміщення внутрішньо переміщених осіб з окупованої території на материкову Україну.

Саме специфічний контекст збройного конфлікту на Донбасі та окупації Криму, а також гнучкість і неформалізованість процедури передачі матеріалів до МКС стимулює витрачати на цей напрям діяльності досить багато часу та зусиль. Діяльність по документуванню не повинна бути різновекторною, а повинна переслідувати єдину мету – оформлення доказової бази для МКС з перспективою притягнення винних до кримінальної відповідальності, у випадку неспроможності (небажані) держави зробити це самостійно на національному рівні.

 

 
Scroll Up